ОДНОЛЮ́Б, а, чол. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку. — Не сердься, Ярославо. Що робити — я однолюб. Є такі диваки на світі (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 220); Такі, як Стратіон, — однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34).
ОДНОЛЮБ
Тлумачення слова