ОДНОДУ́ШНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що одностайний 1, 2. Домна похилилась, але не впала зовсім, стояла наперекір усім законам механіки, невмируща й нездоланна, викликаючи однодушне бажання допомогти їй випростатися (Юрій Яновський, II, 1954, 111); Ми йшли стрункою, однодушною лавою (Юрій Смолич, I, 1947, 7).
ОДНОДУШНИЙ
Тлумачення слова