ОДНОБО́КО. Присл. до однобокий. Він [Г. Сковорода] бачив, що світ створений неможливо — однобоко, потворно і що його треба поліпшити (Павло Тичина, III, 1957, 110); Тут директор хлопця оком Зміряв з ніг до голови: — Надто, друже, однобоко Дивитесь на маси ви (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 237).
ОДНОБОКО
Тлумачення слова