ОДНАКО, присл., діал. Однаково. Але громада їх однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 65); Тут пана немає. Усі ми однако на волі жили! Усі ми однако за волю лягли, Усі ми і встанем, та бог його знає, Коли-то те буде (Тарас Шевченко, II, 1963, 250);
// у знач. присудк. сл. Травинка меншає між маком жадібних губ, що як огонь… Чи з’їсть чи викине, — однако для серця бідного мого (Володимир Сосюра, II, 1958, 108).
ОДНАКО
Тлумачення слова