ОДНАЧЕ, спол., розм.
1. Уживається для вираження протиставного зв’язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак. [Маруся:] Ти мене жалієш? Ти так багата щастям, що й мені хочеш частину його уділити? Дурна, дурна!.. Одначе дурному та ледачому завжди щастить!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); Довкола неї було пусто,.. з колиби одначе курився дим — знак, що там сидить хтось живий (Іван Франко, VIII, 1952, 371); Я бився, як скажений вовк; одначе Мене зв’язали й повезли в Немирів (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 174); Плачинда недолюблює Давида, одначе терпить його (Михайло Стельмах, I, 1962, 100);
// Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 86).
2. у знач. вставн. сл. Все ж, все ж таки, все-таки. Одначе, незважаючи на тяжкі умови життя.., я завжди був великим оптимістом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Ми пам’ятаємо, одначе, яку високу оцінку давали Маркс і Енгельс творам античного мистецтва, стверджуючи, що вони являють собою до певної міри неперевершену норму для всіх епох і народів (Максим Рильський, IX, 1962, 162); Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі. Одначе, що то за тривога знялася попереду? (Олесь Гончар, II, 1959, 121).
3. у знач. виг. Уживається при вираженні здивування, невдоволення, обурення і т. ін. — Одначе, — зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи справу вступника.., — ви робите поспішний висновок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); [Ярчук:] Чаю. Фруктів. [Булава:] Слухаю. (Виходить). [Наталя:] Одначе, у вас дисципліна (Іван Микитенко, I, 1957, 382).