ОДІ́ТИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до одіти. На порозі показався статний, ладно одітий парубок з кошелем за плечима (Іван Франко, I, 1955, 159); Твої ліси у серпні бачив я, и лист рясний по-літньому одіті (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 265).
ОДІТИЙ
Тлумачення слова