ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до одіди́чити. З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив’язання до своєї одідиченої землі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 380); Справді, мати не дуже провірювала [перевіряла], що я читаю, але, мабуть, був у мене одідичений смак (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 355).
ОДІДИЧЕНИЙ
Тлумачення слова