ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціненіти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 451);
// у знач. прикм. Оленці байдуже те все — тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 87).
ОЦІПЕНІЛИЙ
Тлумачення слова