ОЧУ́ТИ́ТИСЯ, очучуся, очутишся, док., розм.
1. Прийти до пам’яті; опритомніти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Борис Грінченко, II, 1963, 430); Од холодної води, якою побризкали Кіндрата, він очутився (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 127).
2. Повернутися до стану душевної рівноваги. Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті вашого батька, ледве припочила з великої фізичної втоми.., вже спав на мене цей новий смуток (Ольга Кобилянська, II, 1956, 313).