ОЧО́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до очолювати. Після визвольної війни в 1648 р. Київ став столицею української держави, очолюваної Богданом Хмельницьким (Петро Панч, В дорозі, 1959, 301); Найширшим політичним об’єднанням усіх революційних сил [на Кубі] був «Рух 26 липня», очолюваний Ф. Кастро (Комуніст України, 1, 1961, 73).
ОЧОЛЮВАНИЙ
Тлумачення слова