ОЧНИ́ЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що Очна ямка (див. очний). Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 27); Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (Михайло Стельмах, II, 1962, 108).
ОЧНИЦЯ
Тлумачення слова