ОЧМАНІ́ЛО, розм. Присл. до очманілий 2. Він знову сів, витираючи хустинкою чоло, все ще очманіло поводячи очима (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 126); Нестямно ридаючи, вибіг [Трохим Іванович] на подвіря, одчинив хвіртку, очманіло глянув на людину, що стояла біля воріт (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 440).
ОЧМАНІЛО
Тлумачення слова