ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е.
1. Дуже помітний; неприхований. Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 17).
2. Безсумнівний, безперечний. Ти його потіш од мене, бо се ж очевидна несправедливість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 421); Він взявся пояснювати, що вони нічого поганого не зробили і марно турбували себе.. подорожні, бо тут, мовляв, очевидне непорозуміння (Юрій Смолич, I, 1958, 53).