ОЧЕВИДЕЦЬ

ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, дця, чол. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди. Де-не-де по купках переговорювалася найновіша подія тижня: любас забив на смерть чоловіка своєї любаски. Один з очевидців оповідав подробиці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 64); Мені довелось бути очевидцем виявів глибокої, щирої любові чехів до народів Радянського Союзу (Максим Рильський, III, 1956, 314); Мединський зрозумів, що перед ним сидить очевидець трагічної події, і змусив Папандреу розповісти все, що той знав (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 203).