О́ЧЕРТ, у, чол., розм., рідко.
1. Коло, круг.
2. у знач. присл. очертом. По колу, колом (ходити і т. ін.). Між парубки затесався [Тимофій Заброда], .. метелицею в’ється, очертом, обертом ходить (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 154).
Стати очертом — стати в коло (колом). Вони стали очертом і вже нетерпляче чекали на козакове слово (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).