ОЧЕРЕ́ТЯНИЙ, а, е. Прикм. до очерет. За ворітьми загуло решето, забряжчало і зашелестіло, як очеретяний лист на вітрі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122);
// Зробл. із стебел очерету. Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Борис Грінченко, I, 1963, 342); За школою хрипко й сумовито заграли якісь очеретяні дудки (Степан Васильченко, II, 1959, 75);
// Укритий очеретом. Це було жалюгідне селище з саманних хатин та очеретяних мазанок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 257).
ОЧЕРЕТЯНИЙ
Тлумачення слова