ОЦЕЙ, оця, оце, займ., вказ. Підсил. до цей; ось цей. Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Тарас Шевченко, II, 1963, 213); Йому починав подобатися оцей немилосердний брехун (Михайло Стельмах, I, 1962, 497); Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).
ОЦЕЙ
Тлумачення слова