ОБЖИВАТИ

ОБЖИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБЖИ́ТИ, иву, ивеш, док., перех. Освоювати нові місця, заселяючи їх і пристосовуючи для життя. Люди освоюють, обживають цілі райони, краї, і туди завжди хтось повинен приїхати першим (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 71); Обжити пустелю, збудувати житло, виростити пшеницю, сад, викопати криницю, викохати дитину і навчити її корисної праці — це благородний вияв людського творчого генія (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 3);
//  Освоюватися з незвичними умовами праці, побуту і т. ін. Раніш ніж піднятися в космічні далі, Юрій Гагарін і Герман Титов подовгу обживали корабель (Радянська Україна, 12.IV 1962, 3);
//  Пристосовувати для життя, роблячи зручним, затишним (перев. про нове житло). — Громадським заходом збудуємо будиночок, розіб’ємо садок… з богом, дітки, обживати нової оселі! (Панас Мирний, IV, 1955, 327); Нову хату обживали гуртом, і малеча перетягала щодня свої стружки, сіно й ряденця до іншої кімнати, щоб уповні відчути розкіш казкового дому (Юрій Яновський, Мир, 1956, 278).