ОБЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обжити. Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 113); — У них своя хлібопекарня, чудова, обжита вже колгоспниками їдальня (Де, В снопі.., 1960, 72); Стайні й курники.. були рублені і обжиті живністю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 82);
// у знач. прикм. Нові Вірки — село давнє, обжите (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 132).
ОБЖИТИЙ
Тлумачення слова