ОБИДНО, рідко. Присл. до обидний. Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно..? (Іван Котляревський, I, 1952, 245);
// у знач. присудк. сл. Іванові з Максимом було трохи обидно, що запросини їхні були безуспішні (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 39); На дорозі зостався один тільки Василько. Йому враз стало обидно, що всі його покинули (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 89).
ОБИДНО
Тлумачення слова