ОБИЧА́Й, іо, чол., фольк., заст. Звичай, звичка. У мене обичай — козацький звичай: Хоть побачу, то й не плачу (Павло Чубинський, V, 1874, 509); [Ластівка:] Що город, то й норов; що край, то й обичай! (Марко Кропивницький, V, 1959, 72).
ОБИЧАЙ
Тлумачення слова