ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 372);
// Який згорів, перетворився на вугілля. На столі маленька купка обвугленого лушпиння (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 31); В криючих породах часто спостерігаються обвуглені залишки великих шматків кори (Геологічний журнал, XIII, 3, 1953, 27);
// перен. Який став темним і шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла). Висхлий степ. Панська пшениця. І потріскані до крові обвуглені губи женців (Михайло Стельмах, II, 1962, 173).
ОБВУГЛЕНИЙ
Тлумачення слова