ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвітрити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 366);
// у знач. прикм. Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416).
ОБВІТРЕНИЙ
Тлумачення слова