ОБВІ́ШАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвішати. В просторій молдуванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228);
// обвішано, безос. присудк. сл. Обвішано на ніч тюрму замками, сторожа на варті — тихо (Степан Васильченко, I, 1959, 247).
2. у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь. Клекоче станція. Снують, поблискують рясно обвішані зброєю махновці (Олесь Гончар, II, 1959, 234).