ОБВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвіяти 1. Ганна виразно бачила його загоріле, вітрами обвіяне, мужнє.. обличчя (Борис Грінченко, II, 1963, 88); Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 228); Обвіяний духом поезії пісень, неба, тепла, квіток, він неначе бачив душею свою Україну (Нечуй-Левицький, I, 1956, 463).
ОБВІЯНИЙ
Тлумачення слова