ОБВАЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. Лампочка.. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 290); Ніщо не обважнювало плечей (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 22); Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем. Паруси намокли, обважнивши щогли (Юрій Яновський, II, 1958, 59);
// перен. Нависати, лягати важким тягарем над ким-небудь, на кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.).
2. перен. Надто насичувати, перевантажувати чим-небудь зайвим, роблячи важким, незграбним (про мову, стиль). Іноді Манжура обважнює свої поезії надмірною кількістю епітетів (Радянське літературознавство, 7, 1965, 34).
3. спец. Додавати до розчину яку-небудь речовину для збільшення його густини. Запасу [глинистого розчину] на буровій не виявилося. Не було й гематиту, яким обважнюють розчин (Робітнича газета, 3.XI 1963, 2).