ОБВАЖНІ́ЛО. Присл. до обважнілий 2, 3. Під зоряним небом, розкручуючи гул, обважніло пролетіли бомбардувальники (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 540); Ярема ще раз спробував звестися на ноги, але знов обважніло опустився на мокру землю і застогнав від безпорадності й болю (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 311).
ОБВАЖНІЛО
Тлумачення слова