ОБВА́Л, у, чол.
1. Стрімке падіння великої частини ґрунту, гірської породи, снігу і т. ін. внаслідок зсуву, руйнування і т. ін. Ти вмер, Густаве.. Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу… (Володимир Сосюра, II, 1958, 356); — В роки еміграції мені довелося жити в Швейцарії, там бувають снігові обвали (Олесь Гончар, II, 1959, 115); * У порівняннях. Поява «Кобзаря» ще за життя Шевченка для багатьох тоді сприйнята була буквально як обвал (Павло Тичина, III, 1957, 116).
2. Купа каміння, землі, снігу і т. ін., що звалилася з гори, кручі, скелі і т. ін. — Вже ми набрели те місце, де кам’яна постіль помостилася — крейдяний обвал (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Злетів, упав гірський обвал (Леонід Первомайський, I, 1958, 193); Іноді продукти вивітрювання гірських порід.. падають з гір у долини.. і утворюють так звані гірські обвали (Курс загальної геології, 1947, 79); * Образно. Обвал страшних атак грудьми з них кожен стрів (Микола Бажан, Вибр., 1940, 165); * У порівняннях. Наче обвалом із снігових гір засипало Вітрову Балку (Андрій Головко, II, 1957, 316).
3. рідко. Частина земної поверхні з слідами відпадання, відвалювання маси землі; круча, обрив. Тихозоров знайшов похиле узгір’я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (Олесь Донченко, II, 1956, 65).