ОБУ́ЗА, и, жін.
1. розм. Те, що заважає, висить тягарем. Що вона для матері? Тілько лишній рот,.. тілько лишня обуза (Панас Мирний, I, 1954, 59); Попала я тепер в кампанію перекладання наукових творів і не зчулася, як нав’язала собі на шию обузу в 280.. сторінок (Леся Українка, V, 1956, 287); От скажуть деякі: взяв обузу Прославить віршами кукурудзу! (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 68).
2. діал. Натовп. Бач якою обузою дітвора суне (Словник Грінченка).