ОБУРЮВАТИСЯ 1, ююся, юєшся, недок., ОБУРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Виражати почуття гніву, незадоволення, роздратування. Маруся хвилювалася, обурювалася, але о. Василя розворушити було неможливо (Хоткм II, 1966, 61); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (Михайло Томчаній, Жменяки, 1967, 19); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (Олександр Довженко, I, 1958, 284).
2. заст. Збуджуватися, хвилюватися. Обурився ворог; хтось крикнув: — Пали! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 225).
ОБУРЮВАТИСЯ 2, ююся, юєшся, недок., ОБУРИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Обвалюватися, обрушуватися. Перед очима виростали якісь високі стіни, страхітні скелі — мертві, страшні. Здавалось — ось-ось зразу обуряться на нас, задавлять (Степан Васильченко, I, 1959, 310).