ОБУМОВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМОВИТИ, влю, виш; мн. обумовлять; док., перех.
1. Те саме, що зумовлювати. Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 384); Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (Комуніст України, 3, 1970, 29); Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до оточуючого світу (Мистецтво, 4, 1965, 11).
2. чим. Ставити в залежність від певних умов.