ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, жін. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість. Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа, хоч до розуміння обумовленості історичного процесу класовою боротьбою він і не міг піднятися (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 35).
ОБУМОВЛЕНІСТЬ
Тлумачення слова