ОБТИКАНИЙ

ОБТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтикати. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листом головами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 192); Гострі леза, одно за одним, блиснувши в повітрі, вгрузали в дошку, і в скорому часі голова хлопчика, його руки і весь тулуб були обтикані, як частоколом, ножами (Олесь Донченко, VI, 1957, 412);  * Образно. Дід Кияшко, маленький, круглолиций, весь обтиканий білим колючим пухом чоловічок, привітно глянув на мене (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 118);  * У порівняннях. От стоять дуби, ніби обтикані перами, а ондечки вже світиться в вікнах огонь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 145).