ОБТРІПУВАТИСЯ 1, уюся, уєшся, недок., ОБТРІПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., від чого, з чого і без додатка, розм. Обтріпуючи на собі одяг, волосся, струшувати, вбивати пил, сніг і т. ін.; обтрушуватися. — А може, — думає, — й зовсім мені не треба б було обтріпуватись? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 117); Василько підвівся, обтріпуючись з снігу, підбіг до саней (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80);
// Енергійними рухами всього тіла струшувати з себе що-небудь. Голуб обтріпувався у нішці (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 88); Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує, обтріпатися — не йде (Іван Франко, IV, 1950, 93).
ОБТРІПУВАТИСЯ 2, уюся, уєшся, недок., ОБТРІПАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Шарпатися, витиратися, рватися від тривалого або недбалого носіння, використання. [Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи накласти; а щоб так, як ви кажете, — пристрочити, то так не можна: шкура по краях геть обтріпалась і попідгнивала… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 279); Зношений сюртук висів на його худих плечах, наче на палиці, обтріпались поли (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 167).
2. Тривалим або недбалим носінням, використанням шарпати, рвати на собі одяг.