ОБТЬО́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обтьопати.
2. у знач. прикм. Пошарпаний, подертий частим або недбалим уживанням, носінням; зношений, обстриганий. * Образно. Обтьопані клапті круп’яних хмар, жорстокі, холодні, мовчазні, плетуться щодня, кудись поспішаючи (Іван Ле, Вибр., 1939, 124).