ОБСИ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обсипати. Ївга.. понесла вже чотири в’язки бубликів, на самій олії печених і густо маком обсипаних (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 279); Цвітом вишні Ти обсипана в саду (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 385); Входить Люба в шубці, обсипана снігом, весела, збуджена (Іван Микитенко, I, 1957, 441); Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (Михайло Стельмах, I, 1962, 33); Дощем обсипаний перловим, Ланами лине урожай (Максим Рильський, II, 1960, 312); В олтарі видно було престол.., за ним сяяв.. весь обсипаний діамантами і перлами хрест (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 169); * У порівняннях. Червоніли хмари, неначе обсипані рожами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 52); Вутанька спломеніла, наче жаром обсипана (Олесь Гончар, II, 1959, 169);
// обсипано, безос. присудк. сл. Кругом неї [дівчини] обсипано було квітками, натрушено травою (Панас Мирний, I, 1949, 164); З Високого замку знову загриміли гармати, ратушу і театр обсипано бомбами (Іван Франко, VI, 1951, 157).
2. у знач. прикм. Який обсипався, обвалився, став занедбаним (від негоди і т. ін.). Гайвороння.. било крилами над обсипаною стріхою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).