ОБСУ́ДА, и, чол. і жін., розм., рідко. Той (та), що любить судити кого-небудь, недоброзичливо обговорювати в деталях чиюсь поведінку, якусь подію і т. ін. — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене, бо я тобі зараз кістки повимикаю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 61).
ОБСУДА
Тлумачення слова