ОБСМАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСМАЛИТИ, малю, малині, док., перех.
1. Обпалювати, обкурювати що-небудь димом по всій поверхні або з країв; пошкоджувати вогнем поверхню або краї чого-небудь. Скажений захотів Огонь поцілувать, І тільки що простяг своє в багаття рило, А полум’я його дощенту обсмалило (Євген Гребінка, I, 1957, 72);
// Пошкоджувати вогнем що-небудь по поверхні. Вони бігли слідом за вогнем, проривалися крізь полум’я, обсмалюючи волосся, вії (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); Огнями зорі палять, Мені бороду обсмалять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 205);
// Очищати за допомогою вогню від шерсті, решток пір’я і т. ін. Закололи, значить, того кабана.., обсмалили, пошкребли (Остап Вишня, II, 1956, 37); Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку… (Іван Нехода, Казки.., 1958, 42).
2. Завдавати опіків, болю вогнем або чим-небудь гарячим. Вогонь і дим обсмалювали йому обличчя (Натан Рибак, Новий день, 1937, 248); Солдатові тільки обсмалило [кулею] потилицю (Олесь Гончар, III, 1959, 234); * Образно. — Ой, важко стояти близько коло начальства! .. І обсмалить тебе огнем, і обпалить (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 130).
3. Обвітрювати, висушувати шкіру, роблячи її смуглявою, темною (про дію сонячного проміння й вітру). За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 87).