ОБСКОЧИТИ, чу, чиш, док., розм.
1. перех. Швидко оточити кого-, що-небудь. По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат (Іван Франко, IV, 1950, 377);
// Несподівано обступити з усіх боків. Коли приїхав [Матвій] у велике, чуже місто, то обскочили його якісь панки і кожний тягнув до себе (Мирослав Ірчан, II, 1958, 250).
2. перех. Обігнати, випередити одним скоком, стрибком. Козаків кінь, ніби вчув отаманову команду, притьмом обскочив гайдука наліворуч (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 32);
// перен. Випередити в чомусь кого-небудь. — Хто вам дозволив брати Нінницю? .. І тобі не соромно? Обскочив начдива (Олександр Довженко, I, 1958, 177).
3. неперех. Відстати, відскочити. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить (Номис, 1864, № 10670).