ОБСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСКАКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Скоком рухатися навколо кого-, чого-небудь;
// розм. Скоком об’їжджати верхи навколо кого-, чого-небудь. Мов у манежі, ми обскакали дворище, і тим же алюром понеслись назад (Петро Панч, II, 1950, 64); Опустивши шаблю, Котовський обскакав зал довкола (Юрій Смолич, V, 1959, 797).
2. розм. Швидко оточувати кого-, що-небудь верхи. Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх зі всіх боків, виставляли сторожу.. й починали грабувати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 124).
3. Обганяти, випереджати кого-небудь верхи. Гаріфулін перший обскакав вовка з лівого боку (Олесь Донченко, I, 1956, 176); Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (Збірник про Кропивницького, 1955, 10);
// перен., розм. Випереджати в чомусь кого-небудь. — Потилиці чухаємо, а інші тим часом.. нас обскакують!.. (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 51); — Ех, Надю, Надю, обскакала ти нас, хоч і недавно працюсш, — сказала якось жартома Харитина (Радянська Україна, 17.II 1961, 2).
4. перен., розм. Обдурювати на чому-небудь. Гнат.. розповідав своїй Ганні, як він обскакав, обвів навколо пальця навіть бессарабця Манойла (Михайло Стельмах, I, 1962, 69).