ОБСІВАТИ, аю, аєш і ОБСІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Те саме, що засівати 1, 2. Сіяльник вийшов ріллю обсівати (Іван Манжура, Тв., 1955, 104); Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 30); — Виоремо тебе, ниво, обсіємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 199); * Образно. Так і живу я нині — землю добром обсіваю (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 27);
// чим. Сіяти щось навколо чого-небудь. Іноді перилою обсівають рисові та інші поля; різкий і неприємний запах її служить засобом захисту цих полів від потрав (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 227).
2. розм. Сіяти все кому-небудь. Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 18).
3. перен. Густо вкривати по всій поверхні, усіювати всю поверхию чим-небудь; обсипати. Кулемети захлиналися, обсівали поле кулями (Олекса Десняк, Опов., 1951, 97); * Образно. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [поля] (Ольга Кобилянська, II, 1956, 17);
// Посипати чимось кого-небудь з усіх боків.
4. етн., заст. Обсипати (молодих і весільних гостей) сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін., бажаючи достатку, щастя. Його [молодого] обсівають; на перелазі дітвора зібралась шажки ловить, та ба, не кидають: овес та конфети дрібнесенькі.. летять та в воду падають! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 17); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (Іван Франко, VIII, 1952, 66).