ОБСІЯНИЙ

ОБСІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсіяти. Про двох братів, що впали біля тину [розповідає Охрім], Про вибиту копитами долину, Обсіяну пшеницею з тих пір (Андрій Малишко, Зореві дні, 1940, 9); Змучені коні.. перейшли на рись, і зеленкувате мило падало з обкипілих вудил на попелястий супісок, обсіяний червоними перестиглими чашечками жолудів (Михайло Стельмах, II, 1962, 179);  * Образно. Ярошенко вийшов із школи в обсіяні зорями присмерки (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 27);  * У порівняннях. Клапоть білого снігу, що світився здалека між деревами, на леваді, мерехтів у сонці, мов обсіяний брильянтовим піском (Ольга Кобилянська, III, 1956, 528).