ОБШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обшити. Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127); І хата і будинки всенькі Обшиті наново були (Степан Руданський, Тв., 1956, 78); На високому березі з обшитою каменем набережною стояло село, красиве, нерозбите й мирне (Олесь Гончар, I, 1954, 430); Були Троянці п’яні, ситі, Кругом обуті і обшиті, Хоть голі прибрели, як пень (Іван Котляревський, I, 1952, 78);
// у знач. прикм. Не раз пригадую: у валянках обшитих Виходив ти на тік півкопи змолотити (Максим Рильський, I, 1960, 232).
ОБШИТИЙ
Тлумачення слова