О́БШУК, у, чол. Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Олесь Донченко, III, 1956, 121); Есесівка робила ретельний обшук. Вона хижо заглядала в вуха, в ніс, тикала паличкою в волосся.., куйовдила зачіски (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 168).
ОБШУК
Тлумачення слова