ОБЩИПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь. Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (Нечуй-Левицький, III, 1950, 327); Нітя, ніби нехотя, зберігаючи роблено похмурий вигляд, общипує, маленький кусочок паляниці, умочає в полумисці, ліниво їсть (Степан Васильченко, III, 1960, 331); Як умру я на чужині, Хто мя [мене] поховає? Хіба ворон чорнокрилий Тіло общипає!.. (Степан Руданський, Тв., 1950, 78); * Образно. Але час минав, роки йшли — і кожний рік щось общипував з тої віри, з того запалу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223).
2. діал. Обсмикувати. Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила то по вгороду, то по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Панас Мирний, I, 1954, 60).