ОБША́РПАНЕЦЬ, нця, чол., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обірванець. [Леон:] І хіба ви не чули про того бога, що сам нахилив голову, коли ватага голодних обшарпанців наважилася захопити діамант з його коропи? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 105);
// зневажл. Бідна, незаможна людина. [Микита:] Так, отже, кажу: хоч би я мав і душу свою занапастить, а не попущу, щоб.. надо мною узяв верх отой обшарпанець, голодранець! (Марко Кропивницький, I, 1958, 77); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: — Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій — начальник (Іван Сенченко, Опов., 1959, 150).
ОБШАРПАНЕЦЬ
Тлумачення слова