ОБСЕРВА́ТОР, а, чол., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. Малюючи в цілому циклі «Бориславських оповідань» війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); В Золя Франко насамперед цінив тонкого обсерватора життя, письменника-реаліста (Українська літературна критика.., 1959, 442); * У порівняннях. Я — наче сторонній обсерватор, стежу завмирання коліщат механізму [серця] (Юрій Яновський, II, 1958, 13);
// рідко. Спостережлива людина. Мартович є добрий обсерватор і він не раз питався мене, чи ти не хочеш стрілятися? (Василь Стефаник, III, 1954, 68).
ОБСЕРВАТОР
Тлумачення слова