ОБРИВ, у, чол.
1. Дія і стан за знач. обривати 1 2 і обриватися 1 2, 4. — Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (Олесь Гончар, III, 1959, 281); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич.. виясняв, де стався обрив електромережі (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 124).
2. перев. мн. Обірваний шматок чого-небудь (пряжі, мотузки і т. ін.); обривок. Чимало обривів віскозної і капронової нитки накопичується в перемотувальних і текстильних цехах (Робітнича газета, 21.VII 1964, 2).
3. Місце, де обірвано що-небудь (нитка, дріт і т. ін.). Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Микола Трублаїні, I, 1955, 43).
4. Місце, де круто спадає поверхня землі внаслідок обвалу і т. ін.; круча. Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Тарас Шевченко, II, 1963, 41); Марусі було невесело. Чужа всім, віддалялася, сідала над обривом скелі, і думала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 202); Кінець льодовика являв собою стрімкий обрив висотою в 10 метрів з прозоро-голубого льоду (Видатні геогр. відкр.., 1955, 17).