ОБРИ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обриднути. Люди, звичаї їх, своє життя навіть спротивіло їй. Все те таке обридле та непривітне, все те не має ніякої радості у її серці (Панас Мирний, III, 1954, 344); Згодом подадуться вони десь далеко-далеко від цих обридлих низовин (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4).
ОБРИДЛИЙ
Тлумачення слова