ОБРИ́ДА, и, жін. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза. Так, в догоду його міркуванням, вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 176).
ОБРИДА
Тлумачення слова